Історія
Харківський Академічний Драматичний Театр має насичену історію. Заснований на початку ХХ століття під час росквіту різноманітних пошуків та експерементів у сфері театрального мистецтва. Нове піднесення Харківської драми пов’язане з діяльністю видатного актора, режисера та антрепренера Миколи Миколайовича Синельникова. Саме він заснував театр, який приніс Харкову славу «першого театрального міста провінції», що став до рівня найкращих столичних театрів Європи.
У 1912-1915 рр. – час найвищого підйому театру. Синельников прагнув залучати до трупи молоді та свіжі сили, не зачеплені рутиною та штампами, і створював для них сприятливу творчу атмосферу. На сцені театру з успіхом виступали такі славетні згодом артисти, як Є.М. Шатрова, П.Г. Співців, А.А. Баров, С. Кузнецов, В.А. Блюменталь-Тамарін, Є.І. Тімі, Б.М. Путята, В.М. Петіпа, А.П. Петровський, М.І. Васильєв, Є.П. Полевицька та ін. Ставилися найкращі п’єси сучасного класичного репертуару: «Чайка», «Три сестри», «Вишневий сад» О.П. Чехова, «Нора» Г. Ібсена, «Уріель Акоста» К. Гуцкова, «Гамлет» В. Шекспіра та ін. Тоді ж філіали харківського драматичного теарту Синельникова був відкритий і в Києві.
1919 рік став трагічним для родини Синельникових – на дуелі за акторку театру Олену Валерську був сметрельно поранений їх син, ротмістр Микола Синельников.
Після того як добровольча армія залишила місто, Синельников перейшов на службу до радянської влади, яка постійно дорікала, що у виставах замало революційності. У 1923 р. вони стверджували, що “на шостому році революції репертуар залишався таким самим, як і десять років тому”. У 1926 р. театр Синельникова закрили, а будівлю передали українському драматичному театру «Березіль», що був переведений до Харкова з Києва.
Драматичний театр відродився у 1933 р. та 17 листопада пролунав комедією Гоголя – «Ревізор». Його було створено ухвалою Наркомату освіти УРСР з метою пропаганди реалістичного мистецтва та надана будівля на вул. К.Маркса, 32. У будівлі, спорудженій у стилі конструктивізму, була невелика, але зручна зала з гарною акустикою.
Відтепер репертуари обов’язково затверджувалися спеціальними партійними органами. Трупу очолили режисери М.В. Петров, артист Григорій Крамов та викликаний з провінції М.М. Синельников.
До трупи театру увійшли місцеві та ленінградські актори, які здобули заслужене кохання у вимогливої харківської публіки: Л.М. Колобов, С.Т. Строєва-Соколівська, Д.В. Дзеркалова, А.І. Зражевський та ін. Драматичний театр в цій будівлі працював до самої війни.
З початком війни більшість трупи театру було евауковано в Улан-Уде, а репертуар наповнився патріотичними п’єсами «Фронт» О. Корнійчука, «Жди меня» К. Симонова та ін.
Після війни театру надали будівлю колишнього клубу Союзу друкарів, зведену у 1927 р. на вул. Чернишевського, 11.
1949 року, у дні святкування 150-річчя російського поета Олександра Пушкіна, драматичному театру надали його ім’я, а у 1971 році – звання «Академічний».
Новим етапом у розвитку театру став прихід на посаду головного режисера Олександра Сергійовича Барсегян, заслуженого діяча мистецтв УРСР. На момент повернення до рідного Харкова, він уже мав великий досвід режисерської роботи у творчих колективах Львова, Києва, Мінська. Йому вдалося привнести почуття сучасності. Першим виступом нового колективу стала п’єса «Відкриття» Ю. Щербакова.
Режисер активно розширював репертуар та приділяв багато уваги сучасній драматургії та зарубіжним авторам. Одними з найвдаліших постановок стали «Характери» В. Шукшина, «Темп -1929» Н. Погодіна, «Макбет» Шекспіра, «Поминальна молитва» за Шолом-Алейхемом, комедії Р. Куні «Папа в павутині», «Занадто одружений таксист» та ін.
Будівлю театру декілька разів реконструювали, але у 1978 р. вона повністю згоріла. Трупа змогла повернутися до рідних стін лише у жовтні 2003 року. До того часу Харківський академічний драматичний театр ім. А.С. Пушкіна близько 25 років працював у приміщенні ПК працівників зв’язку на вул. Скрипника, 7.
У 2011 році О. Барсегян, беззмінно керувавший театром 36 років, пішов із життя. Посаду художнього курівника займали відомі харківські актори – О. Васильєв, О. Кубанцев, до роботи в театрі запрошувалися режисери з інших театрів України та зарубіжжя С. Пасічник, Аркадін-Школьник та ін.
У грудні 2015 року театр очолив заслужений працівник культури України Сергій Бичко, що призвело до динамічних змін. 5 березня 2017 р. була відкрита мала сцена “Портал на Гоголя”. Через рік вакансію головного режисера замінили на 3 вакансії режисерів, що надало більше можливостей для театру у постановчій частині.
З 2021 року тимчасово виконуючою обов’язки голови театру, творчим колективом було обрано Олену Ткаченко. У дні російської агресії під її керівництвом театр зміг зберегти свої творчі сили та позбутися часток назви, які залишаться лише прикрими фактами в історії.
З початку повномасштабного вторгнення ХАДт неодноразово зазнавав значних ушкоджень. Команда була вимушена на певний час забути про вистави, спочатку через невгамовні обстріли, пізніше ще й через зруйновані стелі та систему опалення, вибиті вікна та повну відсутність фінансування. Але, безмежна любов до мистецтва і свого рідного театру вмотивували команду теарту покласти всі можливі зусилля на посильне відновлення малої сцени з підручних матеріалів та, звісно, за власні кошти, аби глядачі мали можливість насолодитися виставою та повернути собі трохи радощів з довійськового життя.
У грудні 2022 року Харківський Драматичний Академічний Театр під новою назвою відкрив сезон 2022-2023 постановкою «Люби ближнього свого» за однойменним романом Е. Ремарка та вперше за часи війни планує гастролі по містах України, роспочавши нову главу своєї історії.
